Часте сечовипускання: причини та лікування

Часте сечовипускання відноситься до найбільш частих розладів акту сечовиділення. Медична назва захворювання – полакіурія. Делікатна патологія викликає значний дискомфорт, заважає пацієнтам вести нормальний образ життя. У разі виникнення проблеми, необхідно негайно звернутися по допомогу до професіонала, який встановить причину шляхом проведення діагностичних заходів. Виявивши причину, лікар обирає відповідне лікування, стежить за динамікою, контролює та корегує процес лікування.

Що таке часте сечовипускання?

Не всі розуміють, що таке гіперактивний сечовий міхур. Полакіурія – необхідність до сечовипускання більше 7 разів вдень, та більше одного разу вночі. Болісне сечовипускання називається дизурія, а перевищення об’єму сечі до 1800 мл і вище – поліурія. Полакіурія може спровокувати не тільки часті позиви до туалету. Дискомфорт підвищується тим фактом, що мимовільне сечовиділення відбувається під час підйому важкостей, чханні, кашлі, стресі. Бувають випадки, коли хворий не здатний утримувати виділення під час різкого позиву.

Найбільш вираженими симптомами захворювання вважаються:

• больові відчуття під час сечовипусканні
• дискомфорт та біль внизу живота та поясниці
• сеча темного кольору з неприємним запахом
• помітні кров’янисті домішки у сечі
• нудота
• підвищення апетиту
• постійна спрага.

В деяких випадках, хвороба може спровокувати втрату ваги. Встановити причину та призначити курс терапії зможе лікар-уролог.

Скільки разів на день потрібно ходити в туалет?

Доросла людина в нормі за один день виділяє 1,5-2 літри рідини. Для того, щоб вивести вказаний об’єм з організму, необхідно відвідати туалет від 3 до 7 разів за день. Але не можна вважати цей показник сталим, і будь-які відхилення записувати до патологічних виявів. Часте сечовипускання у чоловіків може не бути пов’язано із патологічними станами, адже в деяких випадках збільшення кількості походів до туалету можуть збільшити деякі продукти. Наприклад, кавун, диня, огірки, цитрусові, журавлина та брусниця мають сечогінний ефект. Крім цього, на самопочуття та частоту сечовипускання впливають алкоголь, кава та чай. Деякі медикаменти мають сечогінний ефект. Препарати, що приписують для зниження тиску частіше всього в складі мають компоненти, які змусять організм посилено позбутися рідини.

Причини частого сечовипускання у жінок і чоловіків

Патологічні причини, що призводять до частого сечовиділення приблизно однакові як для жінок комплексна діагностика здоров’я для жінок, так і для чоловіків. Гіперактивний сечовий міхур причини:

• сечокам’яна хвороба – стан, коли в організмі утворюються камені, які локалізуються в нирках. Камені, рухаючись по сечовивідним шляхам викликають не тільки часті позиви до туалету, а й біль, що охоплює них живота, поясницю, і віддає в ноги, пах
• запалення нирок – пієлонефрит. Окрім частого сечовипускання, характеризується підвищенням температури, больовими відчуттями в поясниці
• уретрит – запалення уретри. Супроводжується постійним відчуттям, що сечовий міхур не повністю спорожнілий, що змушує повертатися до туалету раз за разом
• цистит – запалення сечового міхура. Клінічна картина схожа с уретритом. Біль внизу живота, що віддає у пах та ноги, посилюється практично кожну годину. Сечовиділення також супроводжується дискомфортом та больовими відчуттями.

До причин підвищення частоти походів до туалету також можна віднести цукровий діабет, простатит, слабкість м’язів стінок сечового міхура, деякі види пухлин.

Часте сечовипускання вночі

Часте сечовипускання вночі – ніктурія – патологічний стан, під час якого хворого турбують часті позиви до сечовиділення саме в нічний час. Здорова людина може не вставати цілу ніч, або ж просинатися лише один раз для того, щоб сходити до туалету. Патологія ж змушує підніматися від двох разів і більше. Окрім больового синдрому, дискомфорт викликає щ й постійний недосип.

Різкі позиви до сечовипускання супроводжується такими симптомами, як хронічна втома, зниження продуктивності, роздратованість, погіршення пам’яті та зниження концентрації уваги, безсоння. Хвороба може прогресувати, викликаючи порушення когнітивних функцій.

Часте сечовипускання без болю

Існує багато патологічних станів, які провокують гіперактивний сечовий міхур у чоловіків і жінок без болісних відчуттів. До таких слід відносити деякі фізіологічні стани, зокрема вагітність, клімакс у жінок. Нервова діяльність, постійний стресовий стан, хвилювання здатні спровокувати короткочасні приступи частого сечовиділення. Також, ендокринні захворювання. Дисфункція гормонів має безпосередній вплив на процес утворення та виділення сечі. Деякі патології нирок та сечовивідних шляхів, певні гінекологічні проблеми.

Як зменшити часте сечовипускання?

Патологічні стани, які не можна назвати тяжкими, та які не пов’язані з інфекціями, запаленнями та ендокринними порушеннями, можна виправити самостійно. Для цього необхідно дотримуватися певних правил харчування та виконувати вправи. Найбільш популярною вправою вважається вправа Кегеля. Головна мета – укріпити м’язи тазового дна. Призначається у випадках, коли спостерігається часте сечовипускання у жінок.

Крім цього:

• збільшення в раціоні харчування продуктів, що відрізняються підвищеним вмістом клітковини, яка нормалізує роботу нирок та сечового міхура. Клітковина також корисна і для нормалізації роботи шлунка та кишечника
• виключення з раціону продуктів, що викликають подразнення сечового міхура – шоколад, спеції, томати
• зменшення вживання чаю, води та будь-якої іншої рідини перед сном.

Сечовий міхур можна виховувати. Для цього буде достатньо лише обрати комфортний графік відвідування туалету, поступово збільшуючи інтервали. Приблизно за три місяці нормальне сечовиділення має вийти в норму.

Як лікувати часте сечовипускання?

Не існує єдиної схеми лікування полакіурії. Кожен пацієнт потребує індивідуального підходу, проведення діагностики та аналізів. Призначаючи терапевтичні заходи, лікар орієнтується на лише на дані, отримані під час діагностики, а й на загальний стан пацієнта, вік, супутні захворювання. В більшості випадків, вдається полегшити стан за допомогою консервативних методів лікування гіперактивного сечового міхура:

• цистит – антибактеріальна терапія, уросептики, фізіопроцедури
• уретрит – антибіотики, антимікробні препарати, протигрибкові засоби, гормони в комбінації з антибіотиками
• захворювання нирок – антибіотики, що доповнюються протизапальними препаратами та імуностимуляторами
• ендокринні розлади – цукровий діабет контролюється інсулінотерапією, цукрознижуючими препаратми, дієта. Інші гормональні розлади потребують детального розгляду, встановлення причин та специфіки. Результатом обстеження стане призначення синтетичними препаратами, які стимулюють вироблення антидіуретичного гормону
• гінекологічні захворювання – заміщувальна гормонотерапія, лікувальний комплекс ЛФК та фізіопроцедури.

Депресивні стани та інші психогенні розлади полегшують психотерапія та антидепресанти. Гіперактивний сечовий міхур психосоматика – питання, в яких розбирається психотерапевт. Сечокам’яна хвороба може потребувати хірургічного втручання. Також як і гінекологічні проблеми, такі як пухлини та ендометріоз.

Будь-яку проблему зі здоров’ям легше попередити ніж лікувати. Цей принцип однаково ефективний для всіх патологій. Щоб запобігти частому сечовипусканню, необхідно регулярно проходити огляд у лікаря уролога або терапевта комплексна діагностика здоров’я для чоловіків. До профілактичних заходів також відноситься дотримання питного режиму, регулярні фізичні навантаження, дотримання інтимної гігієни. Та головне, що потрібно пам’ятати – самолікування шкідливе для здоров’я. При виникненні навіть незначних симптомів, необхідно відразу звертатися до лікаря. На початкових етапах привести стан пацієнта набагато легше, ніж займатися лікуванням запущених проблем.